16 липня 2008 р.

У сімнадцяту річницю незалежности України

    З кожним роком  незалежности Українська держава міцніє, розвиває свою економіку та суспільно-політичні інституції, стає більш вигідним домом для її  громадян та приваблюючою пристанню для приїжджих. На порозі сімнадцятої річниці ми підсумовуємо наші успіхи і невдачі та задумуємось над ближчим та дальшим майбуттям. Підсумки роблять не тільки жителі України, але і українці усього світу.  Українська діаспора належить до тих, хто найбільше радіє її успіхам. Ми безмежно любимо нашу батьківську землю, ми так довго трудились для неї, так довго йшли до її незалежності і сьогодні живемо кожною її подією та дихаємо її подихом.

          Сердечно вітаємо з 17-ою річницею незалежности наш народ в Україні та в діаспорі, його духовенство, Президента, Прем’єр-міністра, Голову Верховної Ради та усіх її провідників - крайових, обласних, районних і місцевих. Саме цього року ми, мабуть, більше відчуваємо і цінуємо те, що ми народ державний. Відзначаючи страшну трагедію – Голодомор 1932-33 років,  заподіяний ворогами для знищення нас як народу, - сьогодні з певністю можна сказати словами нашого поета Василя Симоненка: „Народ мій є, народ мій завжди буде. Ніхто не перекреслить мій народ!”

      У сімдесят п’яту річницю Голодомору ми вшановуємо пам’ять про мільйони  наших братів і сестер, заморених голодною смертю. Вічна їм пам’ять! Ми розділямо скорботу і  з надією на  краще майбутнє    вітаємо нашу молоду державу. Слава Україні!

Торонто-Нью-Йорк  

За Світовий Конґрес Українців

Аскольд Лозинський                                                                                                                                   Віктор Педенко

Президент                                                                                                                                        Генеральний секретар